En la Kiev actual suena la alarma antiaérea. La universitaria Lesia se refugia en un sótano. Allí encuentra el diario de una estudiante y enfermera llamada Natalia. Empieza a leerlo. Natalia relata las dos semanas previas a la entrada del Ejército Rojo en Kiev, así como las primeras semanas de la independencia ucraniana. El relato comienza con la huida de uno de sus pacientes. El paciente es un antiguo alto funcionario zarista con un caso único de esquizofrenia. Natalia espera labrarse un nombre en la psiquiatría gracias al estudio de su caso. Para no perder el acceso al paciente, la joven debe impedir que se vuelva a fugar. Además, se ve obligada a asumir el rescate de la familia del hombre fuera de la ciudad, siendo esta la razón de la huida del enfermo. Para cumplir su promesa, Natalia se ve obligada a confiar en un nuevo conocido, Anatol, y ganarse la confianza de la hija mayor del paciente, Kasia (Casandra). Kasia es la cabeza de la familia y arrastra sus propios problemas: sufre de terribles premoniciones que luego se hacen realidad. La búsqueda de billetes para salir de la ciudad se retrasa por una serie de aparentes accidentes desafortunados. A ello se suma un levantamiento bolchevique en la ciudad, en el que se ven implicadas personas cercanas a Natalia. La joven empieza a debatirse entre sus obligaciones con el paciente y el patriotismo que la mantiene junto a los heridos y su nuevo amor, el oficial Vasyl. Finalmente, a través de sus conversaciones con la familia del paciente Natalia resuelve el rompecabezas: Anatol no es quien decía ser. En realidad, tiene viejas cuentas pendientes con la familia del paciente. No estaba ayudando a Natalia, sino asegurándose de que la familia no lograra escapar. Gracias a sus contactos con los militares ucranianos, Natalia consigue finalmente sacar a la familia en un vehículo militar. Queda a la interpretación de los lectores si ella misma logra marcharse o no. La alarma antiaérea cesa. Lesia descubre por qué tiene el diario de Natalia en el sótano donde se refugia. La novela termina con tres epílogos: uno de Anatol, otro de Vasyl y otro de una conocida de Natalia. A lo largo del libro aparecen notas estilizadas atribuidas a Kasia desde un misterioso no-tiempo.

У Києві в січні 1918-го майбутнє втрачає певність, а Кассандра втрачає віру у власні пророцтва. Та мало хто усвідомлює глибину катастрофи, що на них чекає. Усю складність становища розуміє Наталя, медсестра Кирилівської лікарні для душевнохворих і донька її пацієнта з дивним ім’ям Кася, з якою Наталі випало шукати дорогу з майже оточеного більшовиками Києва. Наталя пише щоденник, фіксуючи події та описуючи різних мешканців тогочасної столиці: від ексцентричних театралок до солдатів УНР та більшовицьких агітаторів. І в деяких моментах Київ понад сторічної давності може нагадати сучасний. Врешті Наталя стикнеться з одвічною дилемою війни: «Лишитись тут і боротись чи поїхати?».

«Рисочка і галочка» — це роман про Мію та її родину, яка після здобуття Словенією незалежності потрапила у списки так званих «викреслених». Ця справа стала однією із найтемніших епізодів новітньої історії Словенії: у 1992 році понад 25 000 осіб — переважно мешканців інших югославських республік — були незаконно видалені з реєстру громадян. Вони за одну ніч втратили свій правовий статус, особисті документи та основні права, ставши невидимими у власній державі. Роман порушує тишу навколо травми, про яку не говорять ані в родині, ані в суспільстві. Історія Мії є інтимним поглядом на інший, менш величний бік словенської незалежності та розпаду Югославії. За допомогою тонкого гумору та делікатної оповіді авторка показує, як суспільні та політичні зміни віддзеркалюються в повсякденному житті окремої людини. У цьому романі словенська література вперше осмислює явище «викреслення» крізь дитячу перспективу — очима дівчинки, яка спершу не розуміє значення громадянства, кордонів та ідентичності, але в процесі дорослішання дедалі глибше усвідомлює, чому так важливо мати «достатньо рисочок» у кінцевій літері свого прізвища. Попри складну тему і її болісне відлуння майже у кожному реченні, дебютний роман Тіни Перич все ж не є досвідом гіркого читанням. Бюрократичний акт, який у дитячому світі головної героїні отримав особливу назву — «проблема з паперами» — не лише видалив батька Мії з реєстру громадян, позбавив його можливості працевлаштування та всіх прав, а й, по суті, стер його з її життя. На щастя, не назавжди. Міліца Антич Ґабер

There are few places across Europe which have had the tumultuous story of Moldova in the 20th and 21st centuries. My greatgrandmother, for instance, spent most of her life in the same village while living in four different countries: she was born in the Russian Empire, went to school in Romania, resisted collectivisation and eventually gave in during the Soviet era, and got retired in the independent Republic of Moldova. I share her story in this book, as well as stories of other people with different backgrounds I interviewed, in an effort to create a polyphonic view of Moldova’s recent history. Chronologically, the book starts with the 1903 infamous Chisinau pogrom and it ends with the 2022 refugee crisis caused by the full-scale invasion of Ukraine. Geographically, the stories are rooted in Moldova but they cover the whole world thanks to the processes of migration that characterised all of the communities described in this book — Jewish, Roma, Armenian, Moldovan, Ukrainian, Russian etc. — at different points during history.

Življenje ovdovele krčmarke Aloisije se obrne na glavo v trenutku, ko se njeni hčeri Kristi v gozdu prikaže Devica Marija. Četudi je razen Kriste nihče ni videl, se novica o videnju hitro razširi, v pozabljen košček sveta začnejo prihajati procesije in zadolženo gostišče končno zacveti. Kristo okolica v isti meri obožuje in sovraži. Aloisie ne ve, kateri strani se pridružiti. Je njena hči lažnivka ali vizionarka? In se v gozdu res pojavlja Mati Božja ali nekaj dosti bolj strašljivega? Zgodba o ljubezni, veri in neskončni volji temelji na resničnih dogodkih, ki so se zgodili v devetnajstem stoletju na Broumovskem. V barviti pripovedi najdemo vse, kar od romana osebno pričakujem: napetost, izbrušene odnose med liki, živahen tempo, ki vam pusti dovolj prostora za premislek o družbenih normah, ki so zaznamovale trdi boj za žensko emancipacijo. — novinky.cz